Теорії про те, як “безболісно” вийти з карантину і повернути життя у звичний темп настільки тривалі у часі, як і вакцина від COVID-19. Втім, значна кількість людей вже опинилась в скрутному становищі. Щоб не виплачувати простій, до якого 30 березня Верховна Рада внесла й карантин, роботодавці воліють швидше звільнити працівника. То що робити простому населенню: рятуватись від вірусу чи зубожіння?
За даними державної служби зайнятості, кількість зареєстрованих безробітних у Івано-Франківській області станом на 1 квітня 2020 року на 16% більша, аніж станом на 1 квітня 2019 року. Натомість, кількість вакансій зменшилась на 65%. З 9,3 тис безробітних Прикарпатців 54,6% – з вищою освітою. Тож що робити тим, хто втратив роботу через карантин? Декілька історій про те, як люди рятуючись від вірусу, залишаються без коштів навіть на харчування, пишуть Версії з посиланням на Вежу.
ОЛЕКСАНДРА
“Більше 15-ти років я працювала в рекламному бізнесі. Фірма займається виготовленням та розміщенням реклами. Робота мені дуже подобалась, тому в планах не було шукати іншу вакансію. Незадовго до карантину фірма придбала нову друкарську машину, що значно вплинуло на бюджет. Ніхто не підозрював, що надалі виникнуть такі проблеми. Почався карантин, все позачиняли й наша фірма теж тимчасово припинила працювати. Коштів для зарплат у фірми не було, тому я змушена була звільнитись.
Після звільнення стала на облік в Центрі зайнятості. Сподіваюсь, що отримаю хоч якісь кошти на проживання, адже жити вже немає за що. До речі, щоб зареєструватись в Центрі, я йшла пішки з Ямниці в Івано-Франківськ, адже транспорту немає. Так одні проблеми породжують безліч інших.
Сподіваюсь, що після карантину фірма знову відновить роботу і я повернусь на своє місце. Зараз просто необхідно дозволити працювати, адже малий бізнес пропадає в ситуації, що склалась”.
МИХАЙЛО
“Ще у лютому я готувався до відкриття власної сувенірної крамниці. Деяку суму коштів взяв у борг і закупив товар для власного бізнесу. Зараз я і в боргах, і без роботи…
Сувенірна крамниця, в більшості, націлена на туристів, тому зараз товар просто стоїть в очікуванні.
А кошти потрібно повертати. Кредитори почали нараховувати пеню, штраф за невиплату. Як бачимо, закон про заборону нарахування пені працює не для усіх. Оренду за приміщення не виплачую, але власниця вже повідомила (поки що в усній формі), щоб ми покинули приміщення. Чому? Я теж не розумію. Думаю, що після карантину крамницю так і не відкрию. Борги під час карантину “задушили” мій бізнес”.
– На Вашу думку, карантин доречний, коли він рятує життя, але водночас сотні людей опинились в дуже скрутному становищі?
“Представники великого бізнесу працюють, а малого – змушені припинити роботу. Карантин не для всіх? Це більше схоже на знищення малого бізнесу”.
ВОЛОДИМИР
“Тривалий час я працював менеджером-адміністратором з оренди мережі магазинів “Копійочка”. Готував договори та іншу документацію з питань оренди приміщень, вів перемовини з орендодавцями. Перед карантином нас повідомили в корпоративній мережі про затримку авансу і те, що він буде виплачений разом із зарплатою. Я в коментарі відповів, що загалом не проти й прикріпив посилання на закон, який визначає граничні терміни виплат. Відповідно до цього закону, така затримка не є допустимою. Мій коментар через декілька хвилин видалили, бо деякі працівники теж почали обурюватись. Наступного дня керівник повідомив, щоб я написав заяву на звільнення за власним бажанням, бо надалі власники не бачать мене в структурі компанії. Це все через початок карантину: паніка, магазини деякий час були зачинені, продажі зменшились, відповідно почались затримки у виплатах. Так, за будь-яку провину – звільнення.
Під час карантину дуже важко знайти роботу. Я вислав резюме на декілька вакансій, але не в Івано-Франківськ. Здебільшого, це Львів, Київ, Дніпро, адже в нашому місті майже немає пропозицій для людини з юридичною освітою.
Жодну допомогу по безробіттю я не можу оформити, адже маю відкрите свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та вважаюся самозайнятою особою. Втім, діяльність я не здійснюю і прибутки не отримую. Проживаю сам, тому змушений все оплачувати та купувати. Бувало, допомагав знайомим вантажникам, щоб заробити хоч якісь кошти. Ось так “насолоджуюсь” карантином”.
Христина Ткачук