провінційний додаток №3

Готуємо на п’ятницю виставку, додаток №3.
Дійові особи ті ж – Іздрик, Звіжинський Король, Котерлін, Мулик, Яремак, Яновський. Точніше, замість них, будуть артефакти. Старі і нові.
Трохи історії:
“Імпреза. Провінційний додаток №2” – 30-ть років тому молоді художники відкрили виставку. Анатолій Звіжинський, Юрій Іздрик, Ростислав Котерлін, Володимир Мулик, Мирослав Яремак, Ярослав Яновський та ін. у фойє актової зали педінституту.
Те, чого не вистачало офіційній «Імпрезі», – самоіронії, елемента гри, театралізованого видовища, було реалізовано провокаційними засобами.
Антиестетика, агресивне втручання інсталяційних об’єктів у простір, еротизм та інше супроводжувалося грою в самоприниження. Вперше у місті відбувся перформанс М.Яремака «З приводу цільності». Головною відмінністю «Додатку» було те, що художники не зосереджували свою увагу на картині, а намагалися опрацьовувати простір де експонувалася виставка. Було багато інсталяцій, об’єктів, робилися перформанси. Виставка проходила паралельно з офіційною програмою бієнале і була першою спробою формування інакшості, чи то самоідентифікації, і вперше в місті демонструвала мистецтво постмодерну. Чому «Додаток №2»? Першими, хто взявся зробити паралельну «Імпрезі» виставку, була група поважних художників, членів СХ, дехто зі званнями, роботи яких не відібрали до експозиції бієнале. Вони й зробили свій «додаток» у залі СХ. Дізнавшись про це, ми вирішили продемонструвати ще одну модель мистецького розвою, фіксування естетик, побудови експозиції.
А, на евентуальне риторичне: «А що далі?» напрошується банально-оптимістичне зустрічне запитання з певним висновком: «Чи не однаково Вам, що буде далі?».
Герилья розпочата художниками в кінці минулого століття в невеликому провінційному містечку триває і досі. Успіхи перемінні. Але те, що ніхто з тих хто формував «станіславський феномен», й досі не покинув розпочатої справи, говорить багато про що.